Прохання
У токі поні, речення з li констатують факт. В українській граматиці це дієслова дійсного способу. Але іноді ми хочемо попросити чи наказати щось зробити. Для такого в українській мові є умовний (би) та наказовий способи (-и, -й). В токі поні є лише наказовий. Щоб позначити дієслова наказового способу, ми використовуємо o замість li.
o
починає прохання, команду, наказ, бажання
починає прохання, команду, наказ, бажання
ilo li sitelen e pipi.
Телефон показує комаху.
ilo li sitelen e pipi.
Телефон показує комаху.
ilo o sitelen e waso!
Телефоне, покажи пташку!
ilo o sitelen e waso!
Телефоне, покажи пташку!
Глянемо на ще кілька наказів:
jan o lukin e lipu pona!
Люди, прочитайте хорошу книжку!
jan o lukin e lipu pona!
Люди, прочитайте хорошу книжку!
soweli mi o moku pona!
Котику мій, їж добре!
soweli mi o moku pona!
Котику мій, їж добре!
jan lili sina o kama wawa!
Хай дитина твоя росте сильною!
jan lili sina o kama wawa!
Хай дитина твоя росте сильною!
pona o tawa sina!
Хай тебе настигне щастя!
pona o tawa sina!
Хай тебе настигне щастя!
Можна помітити, що ці речення гарно розділяються на дві частини:
- Клична частина, звертання (перед o)
- Прохання чи наказ (після o)
Ми можемо використовувати їх окремо:
jan Ema o pini e lupa tomo!
Еммо, закрий двері!
jan Ema o pini e lupa tomo!
Еммо, закрий двері!
jan Ema o!
Гей, Еммо!
jan Ema o!
Гей, Еммо!
o pini e lupa tomo!
Закрий двері!
o pini e lupa tomo!
Закрий двері!