Коротко: Різниця є, але вона, в цілому, невелика. Якщо ви просто вчитеся, то повторюйте те, що почуєте в цьому курсі!
Якщо ви цікавитися фонетокю та вмієте читати МФА, ця сторінка для вас!
Є невелика різниця у вимові поміж різними мовцями. Дзвінкість, придих та кілька інших особливостей не важливі у токі поні, але якась вимова більш розповсюджена, аніж інша.
Є два основних джерела мінливості у вимові: вплив рідної мови та особисті вподобання.
Вплив рідної мови
Більшість токіпоністів розмовляють англійською, багато хто також розмовляє іспанською, французькою, японською, німецькою, китайською чи російською. Звукові системи цих мов відрізняється від токі пони, що може вплинути на те, що вимова початківців буде трохи відрізнятися від більшості. Але з досвідом, вони зазвичай адаптуються до більш розповсюдженої нейтральної вимови.
Придих – це видих повітря, що може виникати під час вимови приголосного звука. У токі поні, /p t k/ зазвичай непридихові. Англомовні токіпоністи часто вимовляють їх придиховими [pʰ tʰ kʰ], як і у англійській.
У французькій, ⟨s⟩ зазвичає стає дзвінким [z] між голосними, тому франкомовні часто вимовляють ‘musi’ як [muzi].
У мовах накшталт німецької, угорської та російської немає звуку /w/, але є /v/, який є досить схожим. Носії цих мов можуть вимовляти ‘tawa’ як [tava]. В українській мові звичним є звук /ʋ/, який хоч зазвичай і відрізняється від /w/, але інколи реалізується подібно до нього.
Японська мова не має /l/, але має /ɾ/, який є досить схожим. Ви можете часто чути [ɾiɾi] замість ‘lili’ у синтезованих піснях, адже технологія була спочатку створена для японської.
В українській є два ⟨l⟩-подібних звука: ⟨л⟩ /ɫ/ та ⟨ль⟩ /lʲ/. Їх називають “твердим” та “м’яким”, або ж “велярізованим” та “палаталізованим”. /l/ в токі поні – більш нейтральний звук, що знаходиться між ними. Україномовний початківець може вимовляти такі слова як ‘len’ занадто “твердо” чи занадто “м’яко”.
В англійській, голосні /ɛ/ (як у ‘dress’) та /ɔ/ (як у ‘cloth’) не можуть стояти в кінці слова, але /ɛj/ (як у ‘stay’) та /əw/ (як у ‘know’) можуть. Тому англомовні часто додають закінчення до голосних наприкінці слів: [ikej], [wasow].
Особисті вподобання
Деяка невелика різноманітність пов’язана в основному з особистими вподобаннями. Інші мовці можуть взагалі не помітити, якщо тільки не будуть навмисно дослухатися!
Хтось вимовляє /t/ як [t], інші як [t̪]. Обидва варіанти хороші. Якщо ви не знаєте різниці, то це хороший знак, що вона не важлива!
Більшість асимілює послідовності /n/ + приголосний, тобто /n/ починає звучати більш схожим до наступного звука. В англійській мові це відбувається з ⟨nk⟩ [ŋk], але в токі поні ви також часто почуєте /np/ [mp].
Це зазвичай відбувається всередині слова, як у anpa, Sonko, linja. Менше людей роблять це й між словами: ken pona, ken kama як kem pona, keŋ kama.
Слова, що починаються на голосний, теж цікаві. Через те, що слова можуть починатися з голосних, можна зустріти кілька голосних підряд: mi sona e ona.. Більшість просто плавно переходить з одного голосного в інший. Дехто вставляє гортанні змички [ʔ] між ними. Іноді, особливо від співаків, можна почути початок слів з [h].